Пошук власного стилю — виснажливий надзвичайно тривалий процес. Цим треба жити. До життєпису До профілю

Владіміров — відомий в Україні та за кордоном скульптор. Його персональні виставки відбулися в Японії і США. Американські критики під час виставки 2001року в Каліфорнії відзначили, що його роботи розпочали «нову еру скульптури». Втім, сам майстер називає себе несучасним, прагне в своєму мистецтві до гармонії та пропагує через свої роботи актуальні в усі часи загальнолюдські цінності, що межують з християнською мораллю.

Однією з основних у творчості Владімірова є тема жіночого і чоловічого начала. Цей сюжет постає в різних аспектах і стадіях відносин між чоловіком і жінкою. Жіночу фігуру взагалі він вважає «ідеальною пластичною формою», а вершиною краси — жіночий торс. Жіночі фігури Владімірова, як правило, віртуозно деформовані, гіпертрофовані. Але навіть у цій «неправильності» завжди присутня особлива, нелінійна гармонія.

Сам Владіміров більше схожий на геніального ремісника, ніж на прославленого сучасного творця: спокійний, розсудливий, простий і легкий в спілкуванні, скромний і вражаюче працьовитий. Очевидно, ставлення до праці заклали йому в дитинстві батьки — звичайні селяни, що звикли працювати руками. А Владіміров, досягнувши надзвичайно високого рівня майстерності, працює і руками, і серцем.



З книги

Сам скульптор називає себе несучасним, прагне у своєму мистецтві до гармонії і пропагує через свої роботи актуальні у всі часи загальнолюдські цінності, що межують з християнською мораллю. Однією з основних у творчості Владімірова є тема жіночого і чоловічого начала. Цей сюжет постає в різних аспектах і стадіях відносин між чоловіком і жінкою. Можна сказати словами шанувальників таланту Владімірова, що камінь його роботи немов випромінює енергію і пристрасть.

Інша тематична група — «Дума про синів» (1985, граніт), прототипом якої є матір художника, «Материнство» (1996, італійський мрамор), «Покрова Богородиці» (2010, індійський піщаник). Ці роботи, навпаки, налаштовують на спокійне споглядання, мудре смирення і довіру до світу.

Жіночу фігуру взагалі Олексій Владіміров вважає «ідеальною пластичною формою», а вершиною краси — жіночий торс. Жіночі фігури Владімірова, як правило, віртуозно деформовані, гіпертрофовані. Але навіть в цій «неправильності» завжди присутня особлива, нелінійна гармонія.

Ще одна група робіт порушує глибокі філософські, метафізичні проблеми, питання етики. Про них можна сказати, що вони неначе виходять поза межі земного часопростору, випромінюючи холодний подих Вічності.

Сам Олексій Владіміров більше схожий на геніального ремісника, ніж на прославленого сучасного творця: спокійний, розсудливий, простий і легкий в спілкуванні, скромний і вражаюче працьовитий.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору