Життя таке коротке що проводити його в умовностях і заборонах - просто дико. До життєпису До профілю

Невтомний провокатор, невичерпний вигадник, соціальний пересмішник і просто людина із гострою інтуїцією, Цаголов багато років по праву перебуває в авангарді художнього процесу, послідовно лишаючи колегам маяки та мітки.

На початку 1990-­х він чи не першим з українських митців звернувся до відео, знявши аматорський трилер «Молочні сосиски». У ті ж роки Василь віддав данину акціонізму, публічно ввівши собі снодійну ін’єкцію та фіксуючи на магнітофонну плівку слова, вимовлені в стані трансу. Тоді ж він фактично став піонером перформансів.

Роботи художника відразу помічаєш на будь-якій колективній виставці. Після всіх дослідів з медіа та перформансами він повернувся до чистого живопису, і, можна сказати, що це відверто реалістичний живопис. Полотна Цаголова схожі на ескізи. Він свідомо не заповнює картину до кінця, залишаючи в ній не вкриті фарбою плями, своєрідні смислові лакуни, просторові паузи. І в цій свідомій недомовленості парадоксально виявляється його художня безкомпромісність. Світ, за версією Цаголова, не лише недосконалий, але й незавершений. І доповнити його здатен кожний з нас.



З книги

Власне, твори Василя Цаголова – це водночас і пародія на масову культуру, і визнання її сили. Невимушено та іронічно оперуючи часом найелементарнішими, мало не фольклорними образами, художник, як справжній соціальний діагност, демонструє глядачам жахливий спід суспільства. Мабуть, не випадково ще з початку 90-х років, з серії «Гума почуттів», його героями нерідко стають представники кримінального світу.

Відтворюючи на картинах неприкрашену реальність, Василь Цаголов, однак, доводить, що саме мистецтво акумулює істинну правду про час і людину в ньому. Чи не найпрозорливіший та найрозумніший його проект має назву «Тверде телебачення». Викриваючи механізми маніпуляції свідомістю людей засобами сучасних медіа, художник створює власні телесюжети, знущально іменуючи їх «новим документалізмом». Фікція, вигадка, фабрикація факту сприймається в цих роботах не менш достовірно, ніж щоденний випуск новин будь-якого українського телеканалу. Зрозуміло, що таким чином на фікцію перетворюється не лише інформація, але фактично все, що ми звикли називати реальністю. Наше соціальне існування сприймається як мара, фантом. Тож, мимоволі митець підштовхує нас до чесного висновку: чи не єдиною справжньою річчю у світі є наше індивідуальне переживання, самостійна думка, безпосередня емоційна реакція на ту чи іншу подію. Реальність – це наш власний внутрішній світ.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору