Часто громадська думка мене стимулює — злить. Я в основному воюю з громадською думкою: роблю супротив. До життєпису До профілю

В суспільстві панує думка, що геній завжди витканий з протиріч, завжди йде проти системи, порушує правила і закони, та... виграє! Харківський скульптор Олександр Рідний повністю відповідає такому уявленню. З самого початку життя йому притаманна гра в оксюморон, тобто поєднання неможливого, з якої постає щось зовсім нове.

Першою його битвою стала битва з нудьгою радянської освіти Харківського художнього інституту. Відсторонитись від «лінії партії» можна було лише повністю занурюючись у власноруч виліплений світ. Роботи Рідного і сьогодні мають двозначні епітети: «брутально прекрасне», «мудра дурість», «авангардна архаїка». У ті часи такі епітети зовсім закривали шлях талановитому скульптору. А даремно. Адже скульптура Олександра Рідного олюднює казенність, перефарбовує сірість, змінює свідомість, взяти хоч пам'ятник історику, громадському й політічному діячеві Дмитру Багалію (2010 рік), пам'ятник Голодомору (шестиметрова композиція на кордоні Харківської області та Росії, 2008 рік), пам'ятник загиблому велосипедисту (2011 рік).

За плечима у Олександра Рідного 4 персональні виставки, 10 групових виставок, а в Харкові знаходяться близько 10 створених ним скульптур та пам'ятників.



З книги

В суспільстві панує думка, що геній завжди витканий з протиріч, завжди йде проти системи, порушує правила і закони, та... виграє! Харківський скульптор Олександр Рідний повністю відповідає такому уявленню. С самого початку життя йому притаманна гра в оксюморон, тобто поєднання неможливого, утворювання нових, на перший погляд, абсурдних змістів та шляхів.

Роботи Рідного і сьогодні мають двозначні епітети: «брутально прекрасне», «мудра дурість», «авангардна архаїка». В радянські часи такі епітети зовсім закривали шлях талановитому скульптору. А даремно. Адже скульптура Олександра Рідного олюднює казенність, перефарбовувати сірість, змінює свідомість, взяти хоч пам’ятник історику, громадському й політічному діячеві Дмитру Багалію (2010 рік), пам’ятник Голодомору (шестиметрова композиція на кордоні Харківської області та Росії, 2008 рік), памятник загиблому велосипедисту (2011 рік).

Олександр Рідний у своїй творчості не раз звертався до теми вандалізму. Але ломастери — це така дрібниця у порівнянні з тим бумом повалення пам’ятників, що охопив Україну в 2014-15 роках. З одного боку, Олександру болить те бездумне знищення, з іншого — це може призвести до розвитку міської, паркової, неідеологічної скульптури. Тим більше, що з роками його бунтівний дух навчився знаходити компроміс.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору