Постамент і фігура — це єдине ціле щось забереш — і памятника немає. Це те саме що людина в піджаці але без штанів. До життєпису До профілю

Скульптури Миколи Білика стали візитівкою української столиці. З­ під його рук з`явились на світ пам'ятники княгині Ользі з фігурами Кирила, Мефодія та Андрія Первозванного, Ярославу Мудрому біля Золотих воріт, Архангелу Михаїлу, офіцерам Служби зовнішньої розвідки України, Шевченку на Кубі, закоханим в Донецьку, Українська Герніка в Батурині та багато інших.

1972 року Микола Білик стає випускником Вижницького училища прикладного мистецтва. 1980-го він закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Творчу працю розпочав у виробничому об'єднанні «Художник». Був прийнятий до Національної спілки художників України 1986 року. 1996-го отримав звання заслуженого художника України. З 1981 року бере активну участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках в Україні, Німеччині, Франції та США. Персональні виставки скульптора проводили у Києві та Мюнхені. Микола Білик є автором 13 меморіальних дошок, зокрема Петру Могилі, Олександрові Олесю, Борисові Грінченку, Любові Забашті та Михайлові Бойчуку.

Його твори представлені в колекціях Міністерства культури і мистецтв України, у музеях Чернівців, Львова, Чернігова, Черкас, Переяслав­Хмельницьокго, а також у Німеччині, Канаді, США, Бельгії, Нідерландів, Франції.



З книги

З-під рук Миколи Ілліча з`явились на світ пам'ятники княгині Ользі з фігурами Кирила, Мефодія та Андрія Первозванного, Ярославу Мудрому біля Золотих воріт, Архангелу Михаїлу, офіцерам Служби зовнішньої розвідки України, Шевченку на Кубі, закоханим в Донецьку, Українська Герніка в Батурині та багато інших. Його мати займалася писанкарством, тому іскра творчості жила в цій родині завжди. Зараз писанкарством займається жінка Миколи Білика. Наталка, художниця та викладач в галузі художнього текстилю. Микола їй інколи також допомагає перед Великоднем. Такий собі сімейний підряд. Їх об'єднує любов до мистецтва і живопису. Річ у тому, що Микола в дитинстві найбільше любив малювати. У Вижницькому училищі (зараз Вижницький коледж прикладного мистецтва) йому вдавалося все — живопис, графіка, скульптура, декоративні об'єкти. Малював і в армії, про яку згадує з теплотою. Навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва на факультеті інтер'єру нагадувало  своєю атмосферою училище — тут теж можна було творити в будь­ якому жанрі. Але ж одна, перша скульптура жінки, для якої позувала якраз вагітна Назаром Наталка, назавжди затвердила Миколу Ілліча на шляху скульптора.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору