У мене є все що має потрапити до руки в певний момент за необхідності. Головне — це нагода. Причина. Бажання. Необхідність. Рука. До життєпису До профілю

Животков встиг взяти участь майже у всіх визначних художніх подіях останніх десятиріч, залишаючись фігурою непублічною, уникаючи інтерв’ю й не займаючись власним «просуванням».

За усіма ознаками — і за вмінням працювати, і за належністю до мистецької династії — Животков, безумовно, майстер. Його роботи вирізняються з представлених на будь­-якому вернісажі. Олександр створює нефігуративні мінімалістичні картини майже без яскравих кольорів, проте з незвичайними фактурами на зразок змішаного з фарбою піску або цегляної крихти. Нещодавно до них додалась ще й фактура дерева. Впродовж двадцяти років його полотнам притаманна іконна площинність та аскетична обмеженість палітри природно­істотними — білим, чорним та сірим кольорами.

Зазвичай він робить свої полотна або предмети серіями, за десятки проходок — так само, як слухає музику, передивляється фільми або майже щодня гуляє Протасовим Яром. Насамперед хода, а не краєвид, у Животкова визначає дорогу. Так з'явилися кілька циклів «Доріг», і в кожному його творі або щось іде й відбувається, або відбувалось і тепер є. Серії робіт він називає програмами й «страшенно радіє», коли вони продовжують одна одну.



З книги

Працює він багато, іноді — цілодобово. Його роботи «окремі» й впізнавані на будь-якому вернісажі: нефігуративні мінімалістичні полотна майже без яскравих кольорів, проте з незвичайними фактурами на зразок змішаного з фарбою піску або цегляної крихти. Впродовж двадцяти років його полотнам притаманна іконна площинність та аскетична обмеженість палітри природно-істотними — білим, чорним та сірим кольорами. З недавнього часу ще й фактура дерева.

Критерії «вираз» та «ставлення» для Животкова важливіші за розподіл його робіт за реєстром, де фігурують живопис, графіка та пластика. Те, що класичні живописці робили з фарбами — змішували, шарами викладали на полотно — Животков проробляє із самою поверхнею робіт. Щоб у картині з’явилася глибина, потрібно зробити її буквально глибокою, наростити вгору. Саме підґрунтя, а не зображення в його роботах головне: оголена не стільки натура, але сам процес створення пульсуючої поверхні. Причому парадоксальним чином те, що спочатку не є полотном - картон, цигарковий папір, дерево — після багаторазового змішування (Животков запевняє, що в будь-якій його роботі більше сотні шарів) повинне сприйматися оком як полотняна тканина. Дивні споруди, які на перший погляд здаються аж ніяк не живописом, виявляються справжньою присягою живопису на вірність.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору