Тематика моїх композицій не суперечить національній орієнтації навпаки підкреслює її європейськість. До життєпису До профілю

Рижих успадкував батьківське захоплення живописом. На початку 1950­-х він переїхав до Києва і професійну освіту одержав у Київському художньому інституті, навчався в майстерні історичного живопису, де вчителями були К. Трохименко, В. Пузирьков і Л. Чичкан.

«Жінку своєї долі» Віктор зустрів на 5 курсі Художнього інституту. Відтоді і назавжди ліричною героїнею його творів стає Галина Неледва. Їхня майстерня була одним з центрів неофіційного творчого життя київських 1960­-х, вона стала чимось на кшталт «неформальної академії». Більш ніж 50 років прожив художник зі своєю дружиною Галиною Неледвою і зробив майже 50 її живописних зображень — у портретах та сюжетних композиціях.

Рижих належить до покоління київських «шістдесятників». Пануючий у той час «романтизм радянської відлиги» формував його стиль. Про творчість Рижиха прийнято писати, згадуючи «неоренесанс» та «античність», але це — щирий, прекраснодушний та почасти наївний романтизм 60­-х. Художник став відомим після картини «Реліквії Бреста» (1968). Він вмів — і це було притаманне саме «шістдесятникам» — ­ поєднувати «потрібні» теми з щирим захопленням радянською героїкою.

Рижих — майстер композицій, його складно організовані багатофігурні полотна завжди мають свої ритми та рими.



З книги

Віктор Рижих належить до покоління київських «шістдесятників». Пануючий у той час «романтизм радянської відлиги» формував його стиль. Про його творчість прийнято писати, згадуючи «неоренесанс» та «античність», але це саме щирий, прекраснодушний та почасти наївний романтизм 60-х. Він став відомим після картини «Реліквії Бреста» (1968), він вмів — і це було притаманне саме «шістдесятникам» — поєднувати «потрібні» теми з щирим захопленням радянською героїкою.

Наприкінці 1960-х років Рижих захоплюється спортивною тематикою. За цей час були написані картини «Гімнастки», «Хокеїсти», «Біг», «Тренування», «Київський футбол» та багато інших.

Рижиху завжди вдавалося піднести сучасні події на рівень великої історії, це саме академічний «історичний живопис», яким його розуміли з часів Вінкельмана — за античними зразками, з італійськими алюзіями.

В 1974 році він уперше їде за кордон. Художник зізнається, що тільки після цієї подорожі, він відчув себе за духом, за стилем особистості північноіталійським художником. В останні роки Рижих зробив велику серію європейських краєвидів. На його полотнах панує образ Вічного міста, яке ввібрало в себе історію і здобуло своє нове життя на мистецьких теренах.

Пройшло майже півстоліття. У свій ювілейний рік Рижих намалював портрет діда, — він повернувся «до коріння», відтворив сторінку сімейного альбому.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору