З книги

Вайсберг — войовничий традиціоналіст, цеховий майстер. Саме «під нього» мало не три десятки років тому було винайдено новий термін — «київський ар’єргард». Вайсберг — людина послідовна, він насправді «пише як дише». В ньго є теми й сюжети, які він відтворює постійно і до яких повертається все життя. Зміст того вигаданого у середині 80-х мистецького «ар’єргарду» був у «поверненні» традиційного досвіду, і перша музейна виставка «ар’єргардистів» звалася «Анабасіс» — міфологічне повернення. Ранній живопис Вайсберга був фігуративним й по старомодному «живописним». Відповідно до того як класичний авангард відходив від наявної фігуративності, виймаючи з картини зміст і вивільняючи чисту форму, «ар’єргардний Вайсберг» саме змістовну форму живопису повертав.

В свій час він намалював серію картин під назвою «Стіна». В підґрунті там були гравюри Гольбейна Молодшого, ілюстрації до Старого Завіту. То була канва — художня і літературна, яку він наповнив своїм змістом. Наприкінці цієї зими в Києві він зрозумів, що буде ще одна Стіна. Що вся ця біблійна історія про ходіння, про смерть, про війну і велику Історію — лягає на той Майданний день. І він зробив нову Стіну і назвав це «живописом прямої дії». Вона проходить буквально — через тебе — з тією чорнотою і з вогнем, з присмаком газу, з запахом горілих шин. Вайсберг каже, що це його «Чорний Гойя». І більше пишається тим, що був там і фотографував, ніж тим, що замальовував.