З книги

Власне, як художник-реаліст він вже до 30 років досяг зрілої досконалості. Його полотна та цикли акварелей купували музеї і приватні колекціонери. Та прагнення індивідуальної творчої реалізації, було в цій людині, певно, сильнішим, ніж будь-які матеріальні резони.

В середині 90-х Віктор Сидоренко одна за одною створює три несподівані, новаторські живописні серії — «Цитохронізми», «Амнезія» та «Ритуальні танці». Втім, завсідниками художніх виставок нинішній Віктор Сидоренко найперше ідентифікується за іншим образом: оголеним до пояса чоловіком у кальсонах — спідньому, що однозначно асоціюється з епохою тотальної радянської вбогості й уніфікації. У цих полотнах, однак, не було ні йоти сарказму. Скоріше, трагічне відчуття несвободи. Над шляхами її подолання Віктор Сидоренко став роздумувати в наступних проектах, використовуючи найрізноманітніші техніки і жанри — живопис, фотографію, відео, скульптуру.

Віктор Сидоренко, безперечно, є однією з найвпливовіших фігур в українському мистецькому просторі. Він примудряється поєднувати посади віце-президента цілком консервативної Академії мистецтв України та директора креативного Інституту проблем сучасного мистецтва. Його роботи однаково охоче експонують на колективних виставках у Спілці художників і на різноманітних міжнародних бієнале й арт-ярмарках модерного мистецтва. Кар’єра цього митця склалася зразково успішно, але, хоч як банально це пролунає, в основі її — неймовірна впертість та фанатична праця.