Картини Демцю позитивні, сповнені життя та надії, насичені барвами і м'яким світлом. Свій творчий шлях він починав з делікатної та тонкої акварелі, але бурхливі емоції його живопису почали буквально «переливатися» за рами.
Для свої робіт Демцю обирає чисті кольори традиційної вишивки — червоний, жовтозелений та гарячожовтий, декоративноплощинне трактування об’єктів, на манер «бойчукістів», яскраві мазки під буйну гуцульську коломийку. Усі, хто бачив його картини, як самі українці, так і іноземці, сходяться в одному: роботи художника — то сама Україна в усій її красі.
І хоча національна тематика вже не домінує у творчості Михайла, але генетика його живопису, не залежно від теми, залишається українською — щедрою на емоцію, колір і буяння буття.
2003 року художнику присудили звання заслуженого діяча України і І премію Фестивалю кераміки в Музеї кераміки (Вестервальд, Німеччина). 2005-го в Франкфурті-на-Майні (Німеччина) в центральній будівлі «Комерцбанку» відкрилась його виставка «Фарби України». Загалом у Михайла Демцю пройшло більше 30 персональних виставок в Україні та світі. 2010 року він отримав звання народного художника України.
Впевненість в собі — фірмова фішка львівського художника Михайла Демцю. Цю впевненість демонструють і його роботи — такого буяння кольору і буття годі й шукати! Результат виявився настільки феноменальним, що художника помітили не тільки на батьківщині, але й у пересиченій експериментами Європі. Картини Демцю позитивні, сповнені життя та надії, насичені барвами і м’яким світлом. В роботах Демцю панують чисті кольори традиційної вишивки — червоний, жовто-зелений та гарячо-жовтий, декоративно-площинне трактування об’єктів, на манер «бойчукістів», яскраві мазки під буйну гуцульську коломийку. Від такого колориту у глядача обертом йде голова. Але всі, хто бачив роботи Демцю, як самі українці, так і іноземці, сходяться в одному: роботи художника — то сама Україна в усій її красі.
Нині Михайло Демцю у Європі — постійний гість. І може собі дозволити їздити за кордон не працювати, а відпочивати і набиратися вражень. Національна тематика вже не домінує у творчості художника, але генетика його живопису, незалежно від теми, залишається українською — щедрою на емоцію, колір і шаленство життя.