З книги

Картини Владислава Єрка годі шукати на виставках. Він взагалі, здається, не бажає брати найменшої участі в ярмарку марнославства. Та й про свої роботи здебільшого висловлюється критично. У щирості цього зізнання не варто сумніватися — Єрко нелукава людина. Пишатися цьому художникові є чим. Репутація серед видавців у Єрка й без того фантастично висока, повагою колег він також анітрохи не обділений, а глядачів своїх робіт має стільки, що йому може позаздрити будь-який інший митець.

Мабуть, його картини, точніше, їх репродукції є чи не в кожному українському домі. Оформлені ним у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» книжки для дітей, безумовно, належать до таких, що зберігатимуться в родинних бібліотеках не одне покоління. Малюнки до антології «Казки Туманного Альбіону», керролівської «Аліси в Країні Див» та інших  можна розглядати знову й знову, помічаючи не зауважені раніше деталі й захоплюючись примхливістю відтвореного в них сюжету.

Він бачить навколишній світ гостріше, ніж пересічна людина. І це робить його ідеальним ілюстратором. Художник, що бачить найменші деталі природи та людської поведінки, мабуть, точніше здатний передати їх на полотні чи папері, якщо він не забув у собі допитливу та мрійливу дитину. Єрко, безперечно, її пам’ятає. І саме тому ілюстрації цього художника годинами можуть роздивлятися діти, мандруючи стежками його фантазії, та дорослі, що, гортаючи сторінки оформлених ним книжок, згадують в собі дітей.