Усі мої роботи — це живопис про живопис. Це спосіб встановити гармонію зі світом де людина приречена на екзистенційну самотність До життєпису До профілю

Він починав як «хронореаліст», але його неофіційний титул серед професіоналів — «Імператор кольору».

Його мистецька молодість проходила у Києві 60­-70-­х, і він досі залишився «міським інтелігентом-­сімдесятником». 1992 року Сильваші очолив київське мистецьке угрупування «Живописний заповідник», яке головною формою вважало станкову картину в її класичному вигляді — полотно на підрамнику.

Згодом Сильваші від колоризму прийшов до «Монохромії». Цей живопис має кілька різних напрямків: «нон-­іконний живопис», «конкретний живопис», «радикальний живопис» та інші. Єдине, що об’єднує ці напрямки — те, що полотно чи стіна, на яких пишеться монохромія, не рухається, має глибинну структуру. Тобто ділення кольору відбувається всередині. Під фінальним чистим кольором фарби існують як шари, просвічуються одна крізь іншу. Історію написання можна дослідити на краях полотна, де видно всі прошарки.

1995-го отримав нагороду «Художник року» в Україні та стипендію мунiципалiтету Мюнхена. 2013 року Сильваші став академіком Національної академії мистецтв України. Роботи художника зберігаються в публічних та приватних колекціях Мюнхена, Відня, Нью­ Джерсі, Запоріжжя, Харкова, Ужгорода, Києва та інших міст Європи і США.



З книги

Його мистецька молодість проходила у Києві 60-70-х, і він досі залишився «міським інтелігентом-сімдесятником», «людиною з кухні». Він полюбляє довгі розмови «про духовне», він бітломан і фанат авторського кіно.

Мало хто знає, що Сільваші працював на славнозвісній Українській студії хронікально-документальних фільмів, створював діафільми, і має в активі такі «блокбастери» як «Волшебник Изумрудного города», «Госпожа Метелица», а також один з перших радянських «просвітницьких серіалів» «Бесіди про мистецтво».

Він наполягав на тому, що головною формою залишається станкова картина в її класичному вигляді — полотно на підрамнику. У сенсі стилю зберігати традиції європейського колоризму і абстракції з частковим впливом східного живопису. Етика кольору і енергетика фактури у полотнах Тіберія — від софіївських мозаїк, фресок, ікон. Ці картини глибоко пов’язані з національною традицією декоративізму.

Потім від колоризму прийшов до «Монохромії». Полотно чи стіна, на яких пишеться монохромія, не рухається, має глибинну структуру. Тобто ділення кольору відбувається всередині. Під фінальним чистим кольором фарби існують як шари, просвічуються одна крізь іншу. Історію написання можна дослідити на краях полотна, де видно всі прошарки.

Він якось зазнався, що хотів би мати одне полотно, на якому б малював все життя, і виставляти його раз на рік, щоб глядач побачив, як він змінюється.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору