З книги

Микола Рідний Харків любить шалено, надихаючись його студентською атмосферою, його химерною історією, у його яскравій утопічній спробі стати Першою столицею. Та в чомусь Харків і нині є першим, наприклад, українське сучасне мистецтво неможливо уявити без групи SOSka та харківських «квартирних» виставок, а їх, в свою чергу, не можна уявити без постаті Миколи Рідного.

Вони  з SOSkой та іншими колегами, новими харківськими художниками, займаються самоорганізацією, намагаються створити живе поле для художньої  взаємодії та платформу для існування нового мистецтва. Великий проект їхної  харківської спільноти — квартирні виставки.

Примітно, що останнім часом ця ініціатива вже виходить за рамки даного формату: почали виїжджати за місто, роблячи вперше в Україні не декоративний, а політичний ленд-арт. Взагалі художники плекають надію, що в майбутньому  зможуть  проводити «квартирники» паралельно в десяти містах.

В творчості Микола послідовно розвиває свою лінію в мистецтві, займаючись критикою капіталізму, розкриває механізми роботи влади,  прямолінійно та безкомпромісно критикує.

Микола  часто порівнює  мистецтво і політику, але на відміну від прямої політичної дії, передбачити вплив мистецтва дуже складно. Безумовно, це вносить свій внесок у трансформації суспільства, але відсоток впливу тут не підрахуєш.