У творчості Микола послідовно розвиває свою лінію в мистецтві, займаючись критикою капіталізму, розкриває механізми роботи влади, прямолінійно та безкомпромісно критикує можновладців.
Спільно з молодими художниками Ганною Кривенцовою, Беллою Логачовою і Оленою Полященко відкрив 2005 року в Харкові галерею лабораторію SOSка. Для цього вони захопили одноповерховий будинок у центрі міста і влаштували в ньому щось подібне до арт-сквоту. 2008-го закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв. У 2009-му презентував кураторські проекти: «Числа» (Ценр актуального мистецтва Eidos, Київ, Україна) та «Нова історія» (кураторська група SOSka, Харківський художній музей, Харків, Україна). 2011-го став номінантом Премії PinchukArtCentre. Представляв Україну на Венеційському бієнале 2013 та 2015 року.
Микола Рідний взяв участь у більш ніж 50 групових виставках. Його роботи зберігаються в трьох престижних колекціях: Stella Art foundation (Москва), Gallery Hubert Winter (Відень), PinchukArtCentre (Київ).
Микола Рідний Харків любить шалено, надихаючись його студентською атмосферою, його химерною історією, у його яскравій утопічній спробі стати Першою столицею. Та в чомусь Харків і нині є першим, наприклад, українське сучасне мистецтво неможливо уявити без групи SOSka та харківських «квартирних» виставок, а їх, в свою чергу, не можна уявити без постаті Миколи Рідного.
Вони з SOSkой та іншими колегами, новими харківськими художниками, займаються самоорганізацією, намагаються створити живе поле для художньої взаємодії та платформу для існування нового мистецтва. Великий проект їхної харківської спільноти — квартирні виставки.
Примітно, що останнім часом ця ініціатива вже виходить за рамки даного формату: почали виїжджати за місто, роблячи вперше в Україні не декоративний, а політичний ленд-арт. Взагалі художники плекають надію, що в майбутньому зможуть проводити «квартирники» паралельно в десяти містах.
В творчості Микола послідовно розвиває свою лінію в мистецтві, займаючись критикою капіталізму, розкриває механізми роботи влади, прямолінійно та безкомпромісно критикує.
Микола часто порівнює мистецтво і політику, але на відміну від прямої політичної дії, передбачити вплив мистецтва дуже складно. Безумовно, це вносить свій внесок у трансформації суспільства, але відсоток впливу тут не підрахуєш.