Відомий перш за все як Прокуратор «Бу-Ба-Бу». Мало хто знає, що саме Неборак придумав цю назву — «Бу-Ба-Бу», і що взагалі він був там головним «придумщиком». Він полюбляє грати словами, от і Андрухович слідом римує його ім'я з «небом», «роком» і з «необароко».
Своєрідним апоґеєм Неборакового бубабізму стала збірка поезій «Літаюча голова» (1990). У цій вітальній й поліфонічній «книжці-карнавалі» повною мірою розкриваються і щасливо поєднуються раблезіансько-ренесансовий світогляд автора і високотехнічна, часом навіть віртуозна манера віршування. Саме з моменту виходу «Літаючої голови» в українській літературній критиці починають говорити про постмодернізм і необароко.
Як літературознавець Віктор Неборак цікавиться широким спектром нової української літератури. Це помітно і в монографії «Перечитана «Енеїда», яка на сьогодні є не лише новим поглядом на Котляревського та його знамениту поему, що перевертає усталені її трактування, а й новим виміром самого Неборака як творчої особистості — оригінального і вдумливого науковцяінтерпретатора.
Він відомий перш за все як Прокуратор Бу-Ба-Бу та автор «Літаючої голови». Мало хто знає, що саме Неборак придумав цю назву — «Бу-Ба-Бу», і що взагалі він був там головним «придумщиком».
У його ранніх львівсько-київських віршах занадто багато міського фольклору й того, що прийнято називати «гуртковою семантикою». Проте, мабуть, саме тому в них відчувається дух часу й геній місця. І це робить «Літаючу голову» частиною львівської і київської історії. Неборакова «Літаюча голова», насправді, належить новітній українській літературі: сьогодні вона стала класикою й чи не шкільною хрестоматією.
Віктор Неборак — Переможець, що Програв. Парадокс у тому, що Неборак з його «літаючими» ритмами виявився найрефлексивнішим і «статичним» із друзів по поетичній групі й поколінню. Його нинішнє «укорінення» концептуальне: він одного разу заявив, що в Україні занадто багато «динамічного елемента» — іншими словами, «у нас всі занадто багато їздять». У цьому «рухомому коридорі» нічого не побудуєш, бо неможливо. І Неборак зробив свій вибір — він зупинився. Його «голова» більше не «літає».
Сьогодні час повернув, і що робить цей поважний чолов’яга? Він готується до ювілейного туру Бу-Ба-Бу. Він і зараз дивує контрастом між інтелектуалізованою есеїстикою «від голови» і божевільним драйвом віршів, написаних якщо й не без участі «голови», але все ж, мабуть, з «літаючою головою».