Український письменник, художник, дизайнер, учасник гурту «DrumТИатр», лауреат премії «Книжка року BBC». Він автор та ілюстратор концептуального журнального проекту «Четвер», що став культовим в українському літературному просторі 1990-х2000-х. Саме тут перші тексти друкували Тарас Прохасько, Ірена Карпа, Таня Малярчук та інші сучасні українські письменники. Юрій Іздрик добре знаний як представник «станіславського феномену», своєрідного літературного угрупування письменників -постмодерністів Івано-Франківська.
Його дебютний роман «Воццек» (1997) — це вершина творчості. Один тиждень знадобився для того, щоби повністю розкупили перший наклад роману. Після того були якісні і варті уваги «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004). Протягом останніх кількох років Іздрик не пише прозу, а лише по одному віршеві щодня, викладає їх на «Фейсбуці» та в livejournal. Його малярські роботи зберігаються в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США та Таїланду.
Український письменник Іздрик — той ще фокус. Колись, навчаючись в Львівській політехніці, разом із двома друзями придумав і почав видавати «Четвер» — той самий, який став Часописом текcту та візії, центральним друкованим органом Станіславського феномену.
Багато років все найкраще, що є в українській літературі, проходило через Іздрикові очі й душу, а ще через його руки, тому що він часто сам ілюстрував і оформлював журнал.
Поки Іздрик видавав «Четвер», самого Іздрика теж почали видавати. Перші книги, поезія та проза — «Острів КРК» (1994), «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) — щоразу були подією, особливим випадком, стихійним лихом, на них полювали, їх обожнювали та винагороджували.
Особлива експресія, з якою Іздрик свої тексти виконує, енергетика, атмосфера, ритмомелодика життя і смерті, яку він транслює, просто вимовляючи слова, робить його — самого Іздрика, а не тільки його книги і блоги — безцінним. Гурт DrumТиатр, в якому Іздрик виступає як автор та виконавиць текстів і грає на гітарі, активно концертує і збирає повні зали.
Тепер Іздрик просто Іздрик, навіть без імені — одна з ключових постатей українського постмодерністського дискурсу в літературі, й не лише в ній.