«Гряде неоцинізм — я в ньому не існую». До життєпису До профілю

Справжня слава — це коли людина майже втрачає прізвище, коли її пізнають за одне ім’я і це ім’я стає ознакою, коли кажуть не «Ліна Костенко», а «наша Ліна», і продовження зайві, бо вже зрозуміло, про кого мова.

Ліна Костенко уміє мовчати і говорити, мужньо приймати виклики часу і триматися гідно. Першими збірками поетеси були «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958). У 1960­-х вона брала активну участь у дисидентському русі, за що радянська влада відкинула її творчість на марґінеси літературного процесу. Ліна Василівна відома тим, що вона людина закрита і персона принципово непублічна. Кілька десятків років письменниця «тримала паузу», але в 2010­-му раптом з’явилася на літературному обрії, причому в незвичній для себе ролі: вона видала роман — не віршований, а прозовий, більш схожий на задовгу газетну статтю. Роман «Записки українського самашедшого» став бестселером. Понад 100 000 примірників книжки було продано за 5 місяців. Ліна Костенко — лауреатка Державної премії ім. Т.Г. Шевченка (1987) за роман «Маруся Чурай», лауреатка премії Петрарки (Італія, 1994), а також Міжнародної літературно­-мистецької премії ім. О. Теліги (2000).



З книги

Справжня слава — це коли людина майже втрачає прізвище, коли її пізнають за одне ім’я і це ім’я стає ознакою, коли кажуть не «Ліна Костенко», а «наша Ліна», і продовження зайві, бо вже зрозуміло, про кого мова.

Про Ліну розповідають, що вона сама, наче Маруся, знає чари і вміє ворожити. Міф про неї твориться за її життя. Переповідають окремі символічні епізоди: як розгнівана Ліна Василівна демонстративно залишала офіційні зібрання, як відмовлялася друкуватися у березневих номерах часописів (до «Жіночого свята»), як брала участь у похоронних процесіях вночі при світлі смолоскипів; як не з’являлася на власні творчі вечори, аби уникнути фотозйомки, тим самим обмежуючи свій візуальний образ чи не єдиною відомою широким верствам світлиною, яка фігурувала в усіх виданнях її творів протягом дуже тривалого періоду. Ліна Костенко відома тим, що вона людина закрита і персона принципово непублічна.

Вона вміє мовчати. Кілька десятків вона років «тримала паузу», але в 2010 раптом з’явилася на літературному обрії, причому в незвичній для себе поставі: вона видала роман — не віршований, а прозовий, більш схожий на задовгу газетну статтю. Роман «Записки українського самашедшого» став бестселером і спричинив літературний скандал. Літературні кола роман не прийняли, Ліна Василівна у свою чергу не сприйняла критику, проте скандал підняв наклади до рекордних і зробив Ліну Василівну із «хрестоматійного класика» — «живим автором».

 

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору