З книги

Її творчість не знає обмежень — в неї однаково талановиті проза і поезія, сценарії та драматургія. Письменником Бабкіна почала себе називати тільки тоді, коли світ побачила її четверта друкована книга. Вона не пише на політичні теми, не виголошує маніфестів, не робить з літератури громадянську позицію. Її тексти суто соціальні, про вічні теми життя і смерті, любові та ненавісті. Але годі й шукати в рисах героїнь оповідань зі збірки «Лілу після тебе» чи романі «Соня» риси самої авторки. В усіх текстах вона пише про те, що дійсно думає, відчуває, знає про цей світ. Бабкіна плідно співпрацює з міжнародними інституціями, презентує свої твори на Лейпцизькій книжковій ярмарці, міжнародних зустрічах та фестивалях, її поезію перекладають різними мовами. І хоч найкраще їй пишеться вдома, але подорожі — це той кисень, що «провітрює голову, надихає, змушує вийти з зони комфорту і поглянути на життя під іншим кутом».

Літературну стежку Бабкіна навряд чи коли полишить, але вабить Бабкіну і світ кіно. Дві короткометражні стрічки «Зло» (2012) та «Жовта коробочка», де вона виступала сценаристом і режисером, вже привернули увагу глядача, в 2015 фільм за її сценарієм «Кончений» отримав приз за краще ігрове кіно і кращий сценарій на фестивалі «Відкрита ніч» та потрапив до конкурсної програми багатьох вагомих кінофестивалів. Хоча українське кіно знаходиться в ще гіршому стані, ніж українська література, Катерина сподівається, що стануться зміни на краще.