Я з тих людей яким інші люди навіть незнайомі із задоволенням розповідають свої історії. До життєпису До профілю

Українська письменниця Лариса Денисенко ніколи не збиралася ставати письменницею, а своє майбутнє свідомо пов'язувала з юриспруденцією. Вона була впевнена, що саме ця професія дасть їй можливість реалізувати схильність до риторичних вправ, а адвокат — це той, хто перемагає в «змаганнях з красномовства» та володіє «силою слова».

Тож Денисенко здобула дві з половиною юридичні освіти (Київський національний університет імені Т. Шевченка і Центрально-Європейський Університет в Празі) та опанувала курс законопроектування при Міністерстві юстиції Нідерландів. Працювала директоркою департаменту міжнародного права Міністерства юстиції, радником Міністра юстиції, науковою консультанткою парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International.

На початку 2000-х почала писати колонки для жіночих журналів, невеличкі оповідання, потім — романи. 2002 року виграла «Коронацію слова» зі своїм першим романом «Забавки з плоті і крові». Зараз є авторкою більш ніж десяти книжок, найновіша її збірка — «Нова стара баба» (2013).



З книги

Сучасна українська жіноча проза має різні обличчя: вона буває забавна й іронічна, буває істерична, буває претензійна, зрештою буває вульгарна. Інколи здається, що проза Лариси Денисенко не має власного вираження: вона напрочуд легка і ненав’язливо розумна, вона занадто природня, щоб виділятися. Якщо письменники діляться на тих, хто розповідає про себе і тих, хто розповідає історії, то Лариса скоріше розповідає історії. Проте вона часом проговорюється «про себе», але навіть проговорюючись, вона умудряється зробити з цього історію. Денисенко з її правничим фахом та белетристичною обдарованістю створена для того, щоб стати авторкою першого серійного національного детективу — з українським героєм-сищиком. І наш герой, скоріш за все, буде не сищиком, а адвокатом, жінкою, красунею і розумницею. Коротше кажучи, він буде схожий на Ларису Денисенко.

Ми ратуємо за повноцінну літературу з великими накладами й масовим читачем. Така література неможлива без белетристики, але саме белетристики ми й соромимося. Схоже, головне завдання наших белетристів — переконати всіх навколо, що вони не белетристи ніякі, а саме гостросоціальні автори й культові інтелектуали. У цьому сенсі Лариса Денисенко ніколи не намагалася видати з себе когось ще, крім самої себе, і коли вона розповідає історію у форматі колонки, у форматі оповідання або у форматі роману, вона, насамперед, розповідає історію.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору