Я вмію мовчати і вмію плакати мовчки бо знаю про що мовчу і про що плачу До життєпису До профілю

Київська публіка вперше побачила актора на початку 2005 року у виставі «Ромео і Джульєтта» Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, де він грав головну роль. Режисер Олексій Лісовець згодом казав, що ладен був відмовитися від того проекту, доки не зустрів Сеїтаблаєва. За цю роль актор отримав звання лауреата театральної премії «Київська пектораль».

У біографії Ахтема Сеітаблаєва «повернення» — ключове поняття. Воно об'єднує в собі і повернення з вигнання до Криму, й надію на те, що нова російська анексія рідного півострова — не вічна. Це також єднання з мистецькими шляхами, прокладеними представниками його роду. А ще — данина пам’яті своєму народові, що втілено в знаменитому фільмі «Хайтарма». Сеітаблаєв став режисером стрічки та знявся у головній ролі. За цей фільм він отримав низку нагород — Гран­-прі Трускавецького МКФ «Корона Карпат» (2013), Премію НСКУ «Найкращий український фільм» (2013), а також дві премії кінофестивалю в Трієсті (Італія), премію за кращий повнометражний фільм МФК «Кімерія» (Італія), кінопремію «Ніка» (Росія) — усі 2014 року.



З книги

В біографії Ахтема Сеїтаблаєва «повернення» — ключове поняття. Воно включає в себе і повернення з вигнання до Криму, й надію на те, що нова російська анексія рідного півострова — не вічна. Але це також і повернення на мистецькі стежки, прокладені представниками його роду. А ще — повернення данини пам’яті своєму народові, що втілено у знаменитому фільмі «Хайтарма». Одне із значень слова «хайтарма» — якраз «повернення». Сам Ахтем був у фільмі й режисером, і сценаристом, і виконавцем головної ролі. Його улюблені теми — це так чи інакше теми дому і роду, людини і батьківщини. Показова в цьому сенсі історія фільму «Чемпіони з підворітні». Коли 2009 року був чемпіонат світу з пляжного футболу серед бомжів, українська команда виграла у португальців. Сейтаблаєв прочитав про це газетну замітку на кілька рядків і одразу збагнув, що бездомні чемпіони — тема для кіно. І зняв таке кіно. Його показували в Каннах. У фіналі — як мелодія втраченої чи заново здобутої батьківщини — лунав гімн України.

2014 року Сеїтаблаєв став ведучим телепрограми «Хоробрі серця» — за участю тих, хто воює на Донбасі. Важко уявити труднішу роль. Тут ти маєш справу з людьми, що пройшли реальну війну. Взагалі, після Майдану-2014 фах телеведучого ускладнився: ті, хто раніше вмів гарно говорити про батьківщину, тепер мусили шукати інших слів, щоб не втратити гідності. Сеїтаблаєв — один з небагатьох на нашому телеекрані, хто цієї гідності не втратив.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору