Актор — це людина яка подорослішала але зуміла зберегти в собі дитячість. До життєпису До профілю

Граючи добрий десяток ролей на сцені Національного театру ім. Івана Франка, він паралельно, як директор, веде справи антрепризи «Бенюк і Хостікоєв», де, звісно, також зайнятий в усіх виставах. З 2010 року Богдан Бенюк очолює акторський курс в Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка­-Карого, який колись сам закінчив, але при цьому не кидає заочників-­режисерів у Національному університеті культури і мистецтв. Фантастично працездатний, він, здається, ніколи не відмовлявся від ролей і зіграв їх близько 40, що для професійної акторської кар'єри надзвичайно багато. Відомий за ролями у виставах «Одруження» Миколи Гоголя, «Сентиментальний круїз» Тамари Кандали, «Пігмаліон» Бернарда Шоу.

Бенюк — лауреат Державної премії України ім. О. Довженка, тричі отримував «Київську пектораль» (за роль Юрковича у виставі «Талан», Собакевича у виставі «Брате Чичиков» та Кочкарьова у виставі «Одруження»). 2008 року нагороджений Національною премією України ім. Т. Шевченка за роль Джорджа у виставі «Про мишей і людей», частину якої витратив на побудову церкви у рідному селі Битків на Івано-­Франківщині.



З книги

Богдан Бенюк — справді чоловік невгамовної енергії. Граючи добрий десяток ролей на сцені Національного театру ім. Івана Франка, він паралельно як директор веде справи антрепризи «Бенюк і Хостікоєв», де, звісно, також зайнятий в усіх виставах.

З 2010 року він очолює акторський курс в Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, який колись сам закінчив, але при цьому не кидає заочників-режисерів у Національному університеті культури і мистецтв. Періодично він дає сольні концерти, а також регулярно виступає конферансьє на презентаціях і тамадою на весіллях.

Чесно кажучи, його органіка та художня інтуїція такі потужні, що запропонуй йому якийсь режисер зіграти ліхтар, табуретку або будь-який інший неживий предмет, він би й з цим без сумніву впорався. За життя він, звичайно, брав участь й у невдалих, безкрилих та безглуздих виставах, але сам ніколи не знав провалів. Щиро вірячи, що «актор — тісто в руках режисера», беззаперечно приймаючи як закон волю та бачення постановника, Бенюк ніколи не був утриманцем, бездумним виконавцем чужих настанов. Він навіть там, де режисер відступає або впадає у летаргію, максимально продовжує пошук мотивацій та особливостей поведінки свого персонажу. Аби пересвідчитися в цьому, досить, приміром, побачити «Сентиментальний круїз» Тамари Кандали, де Бенюк вигадує за драматурга не лише свого героя, але й найоригінальніший сюжетний поворот. Лицедійство — його покликання. Дар Божий, як казали у давні часи.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору