Маслобойщиков, за яким утвердилася слава схильного до естетства художника і постановника, насправді просто вперто зберігає норму — артистичну, фахову, інтелектуальну, людську. Режисер відзначається надзвичайною творчою вимогливістю, наполегливістю та перфекціонізмом. Він примудряється уникати творчих компромісів, і ладен краще зовсім не знімати, ніж продукувати фальш та халтуру. Почасти таку незалежну позицію забезпечує цьому митцеві широка амплітуда творчих здібностей. Він багато працює в театрі — як художник та як режисер.
Найкраща картина в біографії Сергія Маслобойщикова — «Співачка Жозефіна та Мишачий народ». Фільм, на перший погляд, із надзвичайно щасливою, але насправді драматичною долею. Знята 1994 року, ця стрічка фактично так і не дійшла до глядачів. Між тим, у ній вишуканою художньою мовою, дуже прозоро і твердо пояснено, що люди зосереджені на щоденній суєті та осліплені удаваними життєвими цінностями.
Здається, поза увагою суспільства залишилися й висновки режисера, зроблені у документальній стрічці Nevseremos! (2005), де автор опитував жителів Донбасу та Прикарпаття про причини, що вивели їх на Майдан у 2004 році.
Маслобойщиков, за яким утвердилася слава надзвичайно рафінованого, схильного до естетства художника і постановника, насправді просто вперто зберігає норму — артистичну, фахову, інтелектуальну, людську, відзначаючись надзвичайною творчою вимогливістю до себе, фантастичною наполегливістю та перфекціонізмом. Будучи соціально цілком відповідальною людиною, він, втім, вміє чітко визначити пріоритети, серед яких перше місце все-таки посідає не побутовий комфорт, а прагнення втілити приховане життя душі. Цю фантастичну ерудицію, безперечно, зауважуєш і в театральних роботах Сергія Маслобойщикова. Театр для нього, здається, цілком автономний світ, де реальність має поступатися місцем ілюзії. Він надзвичайно винахідливий сценограф, справжній чарівник театрального простору. Як постановник він, зазвичай, обирає класичні сюжети, ніби намагаючись дистилювати вічні істини, зашифровані в текстах Шекспіра, Мольєра або Булгакова. Як сценограф Сергій Маслобойщиков оформив 40 вистав.
Здається, поза увагою суспільства залишилися висновки, зроблені ним у документальній стрічці Nevseremos! (2005), де автор опитував жителів Донбасу та Прикарпаття про причини, що вивели їх на Майдан у 2004 році. Якби думки цих людей були вчасно почуті, Маслобойщикову не довелося б знімати у 2014-му так само, в центрі бунтівного Києва, новий фільм — «Український аргумент». Картину, яку режисер робив за власною ініціативою, вбачаючи у фіксуванні історичних подій свій обов”язок громадянина.