З усіх видів резонансу мене хвилює лише акустика в залі. До життєпису До профілю

Він встигає неймовірно багато — керує оркестром Національної філармонії України та Київським камерним, вигадує з ними оригінальні програми і цикли, а паралельно виступає як запрошений диригент по всьому світові. Географія його гастролей простягається від Сеула до Монреаля, від Валенсії до Ліверпуля, від Йоганнесбурга до Амстердама. Впродовж музичної кар’єри Роман Кофман диригував 73 оркестрами в різних країнах світу.

Випускник Київської консерваторії, з 1963 по 1966 рік він був першою скрипкою щойно організованого Київського камерного оркестру, куди 1990-го повернувся вже в якості головного диригента й продовжує очолювати цей колективів донині.

Кофмана першим з українських диригентів запросили очолити європейський оркестр. У Бонні шість сезонів, що їх провів диригент на батьківщині Бетховена, керуючи місцевими симфонічним оркестром та оперою, стали чи не найяскравішими в його кар'єрі. З німецькими музикантами він, зокрема, записав усі 15 симфоній Шостаковича (виконання 7-ї, «ленінградської», у рейтингу авторитетного англійського щорічника Penguin Guide to Compact Discs посіло перше місце) та ораторію Ференца Листа «Христос», що здобула одну з найпрестижніших у світі академічної музики премій — Echo Klassik.



З книги

Географія гастролей Романа Кофмана простягається від Сеула до Монреаля, від Валенсії до Ліверпуля, від Йоганнесбурга до Амстердама.

Не дивно, що цим майстром захоплюються геть усі українські музичні критики, до яких витончено іронічний Кофман, до речі, ставиться поблажливо. Одного разу він навіть із чемною елегантністю надавав їм словесних ляпасів, заявивши, що здебільшого музичні журналісти пишуть бозна що і як.

Маестро оперує паличкою надзвичайно артистично, хоча в книжці «Диригент і оркестр, або 100 непотрібних порад молодим диригентам» й називає її bacilum maestri, додаючи, між іншим, що паличка ця — «дуже заразлива гидота». І за диригентським пультом, при всій своїй професійній суворості та вимогливості, він все-таки трошки актор.

Він влаштовує фестивалі, здійснює великі монографічні цикли, виконуючи, скажімо, впродовж одного сезону всі симфонії Бетховена, Моцарта або Шуберта, а ще дивує своїх прихильників зовсім несподіваними концертами. Наприклад, «Генії та дилетанти», де поруч з «Так мовив Заратустра» Вагнера грає музичні опуси філософа Ніцше, що надихнув композитора на створення цієї музичної поеми.

Не дивно, що столичні меломани ходять до Національної філармонії спеціально «на Кофмана». Саме цей диригент першим виконав твори сучасного українського генія Валентина Сильвестрова.  Він певен, що книжку власного життя треба писати без помарок та чорновиків. І не гинути, а перемагати з музикою.

 

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору