З книги

Оперні критики вважають, що її репертуар — це визначальні партії для драматичного сопрано: Джоконда, Аїда, Сантуцца, Амелія. Кар’єра Монастирської починає свій визначальний зоряний зліт у Європі у 2010-му. Саме тоді у Берлінській опері її просять замінити солістку основного складу у партії Тоски. Ця заміна і стає вирішальною. Публіка та імпресаріо у захваті від української вокалістки. Згодом її чекає шалений успіх в партії леді Макбет на сцені «Ковент-Гарден». А вже коли вона виходить у «Метрополітен-опера» в образі Аїди, то кар’єра досягає зоряного піку. Її порівнюють з Соломією Крушельницькою, Марією Каллас.

Підлаштовуючи свій європейський графік під київські виступи, Монастирська постійно в роботі. Її чекають в Колонному залі імені Лисенка. На філармонічній сцені вона блискуче виконує арії Дездемони, Недди, Адрієни Лекуврер, леді Макбет, Мадлєн. А вже через декілька днів — Аїда на головній музичній сцені України.

У ставленні до сучасної радикальної оперної режисури українська примадонна стримана, навіть демократична. Вона звикла довіряти диригенту, композитору, режисеру. І така довіра має бути взаємною. Серед її улюблених оперних режисерів-новаторів — Соні Фріселл, Девид Маквікар. Майбутнє світового оперного театру вона бачить виключно у світлих відтінках. Мовляв, традиція й експеримент знайдуть між собою порозуміння, аби лише оперна творчість була осяяна справжнім талантом та жертовністю.