Мама мене виховувала як вона говорила «націоналістиком». До життєпису До профілю

Тарас Компаніченко одним із перших поніс у маси традицію автентичного кобзарсько-лірницького виконавства. У перші ж роки незалежності старосвітський репертуар та інструментарій (ліри, кобзи, старосвітські бандури) повертаються із забуття.

Компаніченка знають усі: він виступає на популярних фестивалях «Країна мрій», «Трипільське коло», вже не кажучи про масові політичні акції на Майдані Незалежності. Зрештою він стверджує, що йому однаково, де грати — на великій сцені чи на малій, у парку чи біля церкви, в музеї чи в бібліотеці. Створений музикантом 2005 року ансамбль давньої музики «Хорея козацька» міг би бути гарною ілюстрацією того, в чому полягає різниця між шароварщиною і шароварами. Компаніченко і компанія прагнуть реконструювати «двірську» пісню, тобто музику, яка виконувалась при дворах української шляхти. В основному, це — маловідомі пісні, канти, віднайдені в архівах, у рукописних та друкованих збірниках. Манера виконання є принципово інакшою, ніж колись навчали в клубних «гуртках художньої самодіяльності»: замість театральної патетики на грані комічного — «автентика серця», як означує це поняття сам Компаніченко.



З книги

Сам він любить розповідати про своє походження з козацького роду, і про те, що він — майже точна копія свого прапрапрадіда по материній лінії на прізвище Дворецький, який був козацьким полковником. Певно звідси походить правдивий патріотичний дух, що штовхає Компаніченка в епіцентр усіх українських революцій: він давав десятки концертів і під час Революції на граніті в 1990-і, і у період Помаранчевої революції 2004-го, ризикував життям під час Революції Гідності 2013-2014 років. «У мене все життя проходить під акомпанемент революцій, бунтів і повстань», — жартує музикант.

Створений Компаніченком 2005 року ансамбль давньої музики «Хорея козацька» міг би бути гарною ілюстрацією того, в чому власне полягає різниця між «шароварщиною» і «шароварами». Цей колектив не співає популярних застільних пісень про гречаники, вареники, борщ, сало чи горілку. Компаніченко і компанія прагнуть реконструювати «двірську» пісню, тобто музику, яка виконувалась при дворах української шляхти.

Тарас одним із перших поніс у маси традицію автентичного кобзарсько-лірницького виконавства. Його знають усі: він виступає на популярних фестивалях «Країна мрій», «Трипільське коло», вже не кажучи про масові політичні акції на Майдані Незалежності.

Зрештою він каже, що йому однаково, де грати — на великій сцені чи на малій, у парку чи біля церкви, в музеї чи в бібліотеці.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору