Я шукаю свій подив. Бажання своєї реакції. Якщо я реагую — вже добре. Бо зараз досить складно реагувати на щось. До життєпису До профілю

Борис Михайлов — український арт­-фотограф, що постійно живе в Берліні й Харкові. Він вважається класиком сучасної фотографії. Михайлов почав фотографувати у віці 28 років як аматор. Його альбом «Незавершена дисертація» увійшов у десятку найкращих фотоальбомів світу. Всього Михайлов випустив 25 концептуальних фотокниг. Працював запрошеним професором кафедри візуальних досліджень навколишнього середовища Гарвардського університету (2000), академіком Німецької академії мистецтв, викладав у Лейпцизькій академії візуального мистецтва (2002—2003). Лауреат багатьох міжнародних премій. 2007 року брав участь у Венеційському бієнале.

Персональні виставки Михайлова відбувалися в Франкфурті-­на­-Майні, Філадельфії, Цюриху, Амстердамі, Ганновері, Парижі, Венеції, Лондоні, Нью-­Йорку, Бостоні, Женеві, Кракові, роботи експонуються в Метрополітен-­музеї і Музеї сучасного мистецтва (Нью­-Йорк), в Пінакотеці сучасності (Мюнхен), Музеї Вікторії та Альберта (Лондон) та багатьох інших музейних і приватних зібраннях світу. Лауреат міжнародної премії «Хассельблад» (2000), котра має неофіційний статус Нобелівської премії для фотографів.



З книги

Фотохудожник Борис Михайлов — один з найкращих українських митців. Більшість його робіт, якщо казати академічно, присвячені дивним або дискомфортним явищам: байдуже, чи то буде життя радянських бомжів, чи будні німецьких бюргерів. Його цікавить не стільки історія, скільки люди з історією. Його серії світлин — не репортажі, а швидше, звіти про реальність, певним чином перетворену/трансформовану. Він, до речі, оновив саме поняття фотоальбому, довівши його до формату візуальної книги, підпорядкованій єдиній концепції та внутрішньому сюжету.

Михайлов не боїться показувати засмічені вулиці, людей старих, втомлених, негарних. Місцями він навмисно відсторонює матеріал: може сумістити дві світлини або частину фото за допомогою фарби, сфотографувати одну й ту саму сцену з двох ракурсів і потім змонтувати в єдине ціле, аби передати напругу ситуації. Часто світлини підписані від руки, і коментар теж стає частиною композиції. По формі це лишається соціальним фото, і часто вибір місця, ракурсу, матеріалу виглядає випадковістю, але смисловий об’єм робіт перевищує жанрові визначення. Головне — більшості фотографій притаманна неймовірна скажена динаміка. Відкидаючи канони краси й правильності, прориваючись за коросту нормативності, Михайлов насправді дає надію всьому людству. Ось такі ми, смішні й убогі, героїчні і зневірені, але більш ніж живі, і наша незугарна, але така захоплива казка ще далека від завершення.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору