Так про мене й напишіть: найвідоміший з невідомих найвидатніший з невидатних. До життєпису До профілю

Мирон Петровський — видатний києвознавець і дослідник дитячої літератури. Першу книжку «Корней Чуковский» він видав у 1960 році. Тоді ж літературознавець був змушений виїхати з Києва. Кілька років він перебуває у Москві, де час від часу мешкає разом з іншим втікачем — Йосипом Бродським. Петровський стає літературним секретарем Корнєя Чуковського і готує до друку монографію про дитячу літературу «Високе мистецтво».

Протягом 1966­-1986 років він не міг надрукувати свою книгу, заявки відхиляли, рукописи повертали або взагалі залишали без відповіді. За ці двадцять років вимушеного мовчання літературознавець написав майже з десяток книг з різної тематики: про культурні контексти Маяковського, про радянську наукову фантастику (між утопією і детективом), про структурну естетику цирку, про поетичне мислення Самуїла Маршака, книга нарисів «Тільки один вірш». Однак всі вони так і залишилися в рукописах як свідки того часу.

Але наступні його книжки були видані: про Київ і Булгакова, про міську культуру і міський романс. Нині в центрі інтересів Мирона Петровського ­ місто і все, що з ним пов'язано: художники, дитяча література, кабаре, анекдот, романс і багато іншого.



З книги

Високий на зріст, з поважною зовнішністю і блискавичною реакцією, він частіш за все здається невпевненим і ставиться до себе з нещадною іронією. Будь-яке визнання він сприймає як перебільшення і це саме культурна позиція. Титулові «літератор» він надає перевагу перед «письменником». Першу книжку «Корней Чуковский» Петровський видав у 1960 році. Тоді ж він був змушений переїхати з Києва у Москву. Кілька років він перебуває у Москві, де час від часу мешкає разом з іншим втікачем — Йосипом Бродським.  Петровський стає літературним секретарем Корнєя Чуковського і готує до друку монографію про дитячу літературу.

Нарешті на початку наступної — горбачовської «відлиги», в 1986-му виходять «Книги нашого детства», перший наклад — 75 тис. примірників розійшовся миттєво. Наступні його книжки були про Київ і Булгакова, про міську культуру і міський романс.

Мирон Семенович Петровський, без сумніву, персона культова: в Києві 1970-1980-х він був кимось на зразок Дмитра Ліхачова, але без властивого тому академічного статуса, телевізійної слави й книжок з мільйонними накладами. І якщо був у пізньорадянському Києві хтось, про кого можна було казати: «моральний авторитет», то, мабуть, про нього. Проте в цьому визначенні є певний пафос, а Мирон з тих людей, чий пафос вимірюється у від’ємних величинах.

Він з тих, хто створює культурну атмосферу, хто робить культуру саме повітрям навколо себе, хто вчить не методом, але зразком.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору