Я записую на диктофон шуми міста шум ліфта в моєму домі — коли ти живеш вухами все що тебе оточує має значення. До життєпису До профілю

Роман з музикою у Філатова розвивався у вільному форматі — у дитинстві він із захватом слухав Майкла Джексона та Earth, Wind & Fire, навчився грати на бас-гітарі, клавішних та гітарі. Пізніше Філатов проводив свої перші експерименти з програмами по створенню музики. У 2002-му 19-річний музикант переїхав до Києва. 2007 року з'явився його власний проект The Maneken. Старт виявився ефектним, але малопомітним в Україні. Дебютний альбом проекту The First Look потрапив на прилавки транснаціональної мережі магазинів Virgin Megastore. Кліпи The Maneken за пару років освоїлися в ефірах музичних каналів Італії, Німеччини, Греції, Іспанії та інших країн.

Наступним був міні-альбом These Lines (2009), його видала й успішно реалізувала на цифрових майданчиках компанія з Франції. The Maneken став першим українським артистом, який офіційно почав продавати свою музику в Японії. У 2011 році Філатов дозрів для перетворення проекту в повноцінний живий склад та презентував зі своїми музикантами шоу-кейс на престижному форумі MusExpo в Лос-Анджелесі, а також виступив у Києві на розігріві в Jamiroquai за пропозицією організаторів концерту. У 2013 році Лана Дель Рей особисто вибрала The Maneken для розігріву на своєму київському концерті.



З книги

Майбутній The Maneken був практично приречений на професійне життя в музиці, але якийсь час це не здавалося очевидним.

Незабаром сталося неминуче: в 16 років, коли його ровесники вбивали час за комп’ютерними іграми, Філатов проводив свої перші експерименти з програмами по створенню музики. Тоді ж він став з’являтися на сценах клубів рідного Донецьку під ніком DJ Major. Досить скоро йому стало там тісно, і в 2002-му 19-річний музикант переїхав до Києва. Накопичення портфоліо з обробками чужого матеріалу супроводжувалося наростаючим бажанням створювати свою музику.

Здатність постійно вчитися і рости над собою, не роблячи ставок на миттєвий результат — якість, яка робить феномен Філатова новим словом в історії української поп-культури. Він цілком адекватно реагує на вказівки у схожості його творчості із західними зразками. Роман критично ставиться до власних здібностей в словотворенні і спокійно довіряє цю роботу іншим. Філатов віддає собі звіт в тому, що Україна, де велика частина населення бореться за виживання, не може масово платити за музику в Інтернеті. Він чудово розуміє, що працьовитість важливіша за будь які скарги на незручності поточного моменту, здатний оцінити музику, не переходячи при цьому на особистість артиста, і всім від цього тільки краще. Роман Філатов в самому розпалі, і нам лише залишається безнадійно гадати, який новий одяг він накине на плечі чергового умовного манекена.

 

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору