Це дуже важливо: не боятися банальності. В банальності хоч і є своя небезпека але боязнь банальності — це нова банальність ще більш страшна. До життєпису До профілю

Сильвестров — один із популярнійших у світі українських композиторів, сучасний автор, твори якого виконують чи не найчастіше, а від певного часу — ще й один із найактивніших коментаторів подій в Україні та світі.

Він «увірвався» в музику на початку 60­-х як спалах і був одним з тих, хто всупереч соціалістичним рознарядкам писав по-­своєму, вбираючи, як губка, і переробляючи у своїх творах авангардні досягнення Заходу. Ці твори принесли Сильвестрову світову славу й визнання: він третій радянський композитор (після Д. Шостаковича і С. Прокоф’єва), який отримав міжнародну премію ім. С. Кусевицького. Це сталося в 1967-му, а вже 1970 року на нього чекала премія Міжнародного конкурсу композиторів Gaudeamus.

Сильвестров був одним із небагатьох, чия музика звучала за кордоном, зокрема на одному з найпрестижніших у Європі фестивалів сучасної академічної музики «Варшавська осінь». Там його твори виконували 7 разів, і цей показник є найвищим серед усієї української музики, представленої на цьому форумі.

Валентин Сильвестров — автор семи симфоній, двох струнних квартетів, камерно­-інструментальних п’єс, вокальних та хорових творів, а також музики до фільмів Кіри Муратової «Чеховські мотиви» (2002) та «Настроювач» (2004).



З книги

Він «увірвався» в музику на початку 60-х як спалах і був одним з тих, хто всупереч соціалістичним рознарядкам писав по-своєму, вбираючи, як губка, і переробляючи у своїх творах авангардні досягнення Заходу. Сильвестров був одним із небагатьох радянських композиторів, чия музика звучала за кордоном, зокрема на одному з найпрестижніших у Європі фестивалів сучасної академічної музики «Варшавська осінь».

Але на початку 70-х він раптом відійшов від авангарду, фактично відхрестившись від усього досі написаного, як від «гріхів молодості», і «переключився» на просвітлену ностальгійну лірику, елегійність, «банальні» мелодії й сповідальні інтонації. З’явились «Тихі пісні» на слова хрестоматійних поетів-класиків. Сильвестрівська поетика на другому етапі його творчості — це «сказане про сказане», не стільки висловлювання, скільки його свідоме майстерне уникнення. Однією з «примх» композитора була майже поголовна відмова всім, хто виявляв інтерес до його особи. Звідси — напівміфічний образ відлюдника, який з плодовитістю конвеєра пише пісні, романси й хори.

Одначе й у цьому Сильвестров виявив непередбачуваність: він рішуче зламав свій імідж митця, замкненого у вежі зі слонової кістки, коли країну охопила політична криза 2013/14-го років. Ці події стали камін-аутом композитора як публічного інтелектуала: він раптом почав давати коментарі про революційний Майдан, про стратегію Кремля й постав перед публікою як політичний аналітик і філософ.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору