Про себе не люблю говорити я ж по натурі швидше інтроверт. Не можу навіть сказати який мій твір подобається мені більше який менше. До життєпису До профілю

Мирослав Скорик є чи не єдиним «академічним» український композитором, ім'я якого відоме широкому загалу, а музика користується незмінною популярністю. У масовій уяві його образ сформували декілька загальновідомих біографічних фактів. На початку 1960­-х у Львові Скорик створив естрадний ансамбль «Веселі скрипки», для якого написав низку хітів, і був одним із перших вітчизняних композиторів, хто почав використовувати в поп­-музиці ритми джазу, танго, блюзу, халі­-галі, босанови. Потім була співпраця з режисером Сергієм Параджановим. Щоб написати музику до фільму «Тіні забутих предків», Скорик ґрунтовно студіював гуцульський фольклор.

Він уміє балансувати поміж крайнощами, має смак і знає міру, тому його інтерпретації фольклору ніколи не бувають «шароварщиною». Стихія композитора — танцювальність: мелодійні інтонації динамічні, заворожуючі, майже язичницькі за духом і відчайдушні, як гуцульський аркан. Мирослав Скорик — заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У його доробку опера «Мойсей», чотири балети, твори для симфонічного оркестру, фортепіанні й скрипкові концерти, твори для хору, естрадні пісні, а також музика до кінофільмів, мультиплікаційних фільмів і драматичних вистав. Виступає як дириґент і як піаніст, виконуючи власні композиції.



З книги

Скорик — шестидесятник. Але його постать не відповідає традиційному образу композитора-шестидесятника як опозиціонера, бунтівника, дисидента. Серед двох актуальних у період хрущовської «відлиги» течій — авангардизм і неофольклоризм — Скорик представляє другу. Його завжди приваблювали архаїчні пласти: народний мелос, коломийкові ритми, тембри традиційних музичних інструментів. Скорик ґрунтовно студіював гуцульський фольклор, через що в радянські часи в нього була репутація «націонал-центристського» композитора.

Творчу діяльність Мирослава можна означити через слово «ретроспективізм». Крім автентичного фольклору, його цікавлять класичні старовинні музичні форми: він звертається до жанру партити, опрацьовує нотні рукописи минулого, даруючи їм нове «життя».

Завдяки його редакторській роботі світло рампи побачили такі незаслужено забуті опери українських композиторів, як «На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича, «Купало» Анатоля Вахнянина, «Роксоляна» Дениса Січинського.

В співпраці з режисером Сергієм Параджановим написав музику до фільму «Тіні забутих предків».

Мирослав Скорик є чи не єдиним «академічним» український композитором, чиє ім’я відоме широкому загалу, а музика користується незмінною популярністю. Принаймні його «Мелодію» можна почути і в поважних концертних залах, і в підземному переході у виконанні вуличних музик, і в телесеріалах, і у театральних спектаклях.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору