Музика Польової — емоційна і водночас раціонально врівноважена, вона може явити високу драму або витончену абсурдну іронію — але в цьому є та єдність, котра притаманна великому таланту. Вона творить свій музичний острів так, що на ньому знаходиться місце протилежностям і контрастам у повній мистецькій злагоді, й найменше людське/земне рівноцінне найвищому/метафізичному.
Вікторія є авторкою чотирьох симфоній, балету «Гагаку» за новелою А. Рюноске «Муки пекла», оркестрових, хорових, вокальних і камерних творів. Її музику виконують найкращі камерні колективи як в Україні, так і за кордоном, зокрема твори композиторки увійшли до репертуару уславленого скрипаля Гідона Кремера. 2011року Польова на його запрошення стала композитором-резидентом XXX фестивалю камерної музики у Локенхаузі (Австрія). А всесвітньовідомий «Кронос-квартет» грає прем’єри її творів.
Будь-якому тексту — хоч би це поезія Йосифа Бродського або найпростіша молитва — Польова знаходить настільки вичерпне і містке рішення, що саме цей варіант втілення здається єдиноможливим. У її музиці є сила великого людського характеру, і нестримна енергія творчого пориву, і заворожлива медитативна лаконічність, насичення змістами, і духовне зусилля. Але в першу чергу тут є любов.
Якщо спробувати окреслити місце Польової в українській академічній музиці — точне визначення вислизне в останню мить. Один з найуспішніших композиторів? Але саме поняття успіху вона відкидає. Можна сказати так: вона віднайшла свою власну авторську мову, зрозумілу для будь-якого уважного слухача будь-де в світі. Вікторія Польова — найвідоміша на сьогодні українська жінка-композитор. Вона автор чотирьох симфоній, балету, оркестрових, хорових, вокальних і камерних творів. Її музику виконують в десятках країн світу кращі колективи як в Україні, так і за кордоном.
Музика Польової — емоційна і водночас раціонально врівноважена, вона може явити високу драму або витончену абсурдну іронію — і в цьому є та єдність, котра притаманна великому таланту. Польова творить свій музичний острів так, що на ньому знаходиться місце протилежностям і контрастам у повній мистецькій злагоді, й найменше людське/земне рівноцінне найвищому/метафізичному.
Будь-якому тексту — хоч би це поезія Йосифа Бродського або найпростіша молитва — Польова знаходить настільки вичерпне і містке рішення, що саме цей варіант втілення здається єдино можливим. В її музиці є сила великого людського характеру, і нестримна енергія творчого пориву, і заворожлива медитативна лаконічність, і тиша насичення змістами, і духовне зусилля. Але в першу чергу тут є любов.