Голос Монастирської має дзвінкі верхи ліричного сопрано, та водночас може бути і більш густим, драматичним у середньому регістрі. Останнім часом її називають «головною Аїдою» сучасної світової оперної сцени. Монастирська виконує цю оперу Верді в «Ла Скала», «Ковент-Гарден», «Метрополітен-опера» та багатьох інших найкращих театрах світу. Оперні критики вважають, що її репертуар складається з визначальних для драматичного сопрано партій: Джоконда, Аїда, Сантуцца, Амелія.
2014 року Людмила отримала Національну премію імені Тараса Шевченка — за свій репертуар у Національній опері України. А ще раніше, 1997-го вона стала лауреаткою Міжнародного музичного конкурсу імені Лисенка — і отримала Гран-прі. У Європі кар’єра Монастирської починає свій визначальний зоряний злет 2010 року. Саме тоді у Берлінській опері її просять замінити солістку основного складу в партії Тоски. 2015-го українська оперна діва Людмила Монастирська була номінована на найпрестижнішу премію The International Opera Awards 2015. І саме тоді вона увійшла до когорти кращих оперних співачок світу.
Оперні критики вважають, що її репертуар — це визначальні партії для драматичного сопрано: Джоконда, Аїда, Сантуцца, Амелія. Кар’єра Монастирської починає свій визначальний зоряний зліт у Європі у 2010-му. Саме тоді у Берлінській опері її просять замінити солістку основного складу у партії Тоски. Ця заміна і стає вирішальною. Публіка та імпресаріо у захваті від української вокалістки. Згодом її чекає шалений успіх в партії леді Макбет на сцені «Ковент-Гарден». А вже коли вона виходить у «Метрополітен-опера» в образі Аїди, то кар’єра досягає зоряного піку. Її порівнюють з Соломією Крушельницькою, Марією Каллас.
Підлаштовуючи свій європейський графік під київські виступи, Монастирська постійно в роботі. Її чекають в Колонному залі імені Лисенка. На філармонічній сцені вона блискуче виконує арії Дездемони, Недди, Адрієни Лекуврер, леді Макбет, Мадлєн. А вже через декілька днів — Аїда на головній музичній сцені України.
У ставленні до сучасної радикальної оперної режисури українська примадонна стримана, навіть демократична. Вона звикла довіряти диригенту, композитору, режисеру. І така довіра має бути взаємною. Серед її улюблених оперних режисерів-новаторів — Соні Фріселл, Девид Маквікар. Майбутнє світового оперного театру вона бачить виключно у світлих відтінках. Мовляв, традиція й експеримент знайдуть між собою порозуміння, аби лише оперна творчість була осяяна справжнім талантом та жертовністю.