Я віруюча людина і знаю що жоден наш крок без волі Всевишнього не відбувається. Але без важкої щоденної праці мене б теж не було. До життєпису До профілю

Її шлях у мистецтві виглядає як низка перемог, грайливе подолання нових і нових східців в артистичній кар’єрі. Однак понад 50 партій у її особистому репертуарі — це результат наполегливої і чесної праці.

У 14 років Вікторія Лук’янець наважилася подати документи на вокальне відділення музичного училища ім. Р. Глієра. До штату Національної опери її зарахували 1989 року. Там молоду співачку випадково почув під час занять у класі диригент Іван Гамкало та призначив на роль Марфи в «Царевій нареченій» Римського- Корсакова. Коли основна виконавиця цієї партії раптово захворіла, Вікторія замінила її. За кілька років, 1995-го, співачка вже працювала у Віденській опері та була однією з дублерок на роль Віолетти у «Травіаті» Верді. На Зальцбурзькому фестивалі вона здобула цілком заслужений тріумф і отримала ангажемент на цю партію відразу на шістьох сценах, включаючи «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку, паризьку оперу «Бастилія» та лондонський «Ковент-Гарден». Цього року Вікторія вже співала арію Цариці ночі в «Чарівній флейті» Моцарта у міланському театрі «Ла Скала», а в Неаполі вийшла на одну сцену разом із великим Лучано Паваротті в «Балі-маскараді» Верді.



З книги

Її шлях у мистецтві, справді, виглядає як низка перемог, грайливе подолання нових і нових східців в артистичній кар’єрі.

Вона дивовижно вдячна людина. Дякує батькам, вчителям Київської консерваторії, колегам по сцені (про жодного з них вона ніколи не промовила кривого слова), Національній опері України, де нею опікувалася легендарна педагог Єлизавета Чавдар.

Історія ж успіху Лук’янець — не липова. Якщо її хвалив Паворотті, то він сам згадав про це в книзі «Мій світ», написавши, що «голос Вікторії, мабуть, було чутно аж на Капрі»; якщо Пласідо Домінго захоплювався нею, то він залишив їй компліменти на афіші «Пророка» Мейєрбера, в якому вони виступали разом; якщо знаменитий оперний режисер Франко Дзеффіреллі порівнював виконання українкою партії Віолетти із Марією Каллас та Терезою Стартас, то й це задокументовано; якщо диригент Рикардо Муті вважає її видатною співачкою, то він запрошує її на ролі навіть у вагнерівському репертуарі, хоча такі партії не належать до найзручніших для Лук’янець, видатної майстрині техніки бельканто.

Щоденна гімнастика, біг, заняття йогою, вміння тримати форму, не піддаючись гастрономічним спокусам, а також понад 50 партій в її особистому репертуарі — результат наполегливої, цілеспрямованої праці і величезної сили волі. Ще Вікторія Лук’янець піклується про квіти на терасі свого невеличкого будинку у Відні. І залишається, хоч як пишномовно це не пролунає, патріоткою України.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору