Життя — це велика і дуже серйозна гра і гравцем у ньому може бути лише той хто знає куди йде чого прагне і як збирається досягнути мети. До життєпису До профілю

1988 року, коли ще ніхто не уявляв, що скоро тут буде незалежна держава Україна, на її території з`явилась незалежна музична держава «Кому вниз». Владислав Малюгін (гітара, вокал), Сергій Степаненко (бас­-гітара), Владислав Макаров (гітара), Євген Разін (ударні, вокал), Андрій Середа (клавіші, вокал) і самі не знають, чому вони досі тримаються разом — чи тому, що являють собою ідеальну структуру держави в мініатюрі, чи просто через лінь.

Незважаючи на свої радикально­ праві погляди, «комувнизівці» спокійно пережили всі зміни української влади, брали участь у десятках музичних фестивалях, нечасто з'являючись в ефірі українських музичних телерадіокомпаній, і до сьогодні мають велику аудиторію відданих фанатів, особливо серед прихильників готики. Вони грають складну музику на стику темної лірики та індустріальної енергетики, до того ж співають про соціально­-болючі теми.

Їхня творчість, замішана на сакральному символізмі та давніх традиціях, завжди буде актуальною, переживе ще не один уряд, виховає ще не одного воїна і залишиться яскравою сторінкою української андерграудної рок-­сцени.



З книги

Коли ще ніхто не уявляв, що скоро буде незалежна держава Україна, на її території з`явилась незалежна музична держава «Кому вниз». А ось із політичними уподобаннями хлопці визначились зразу і назавжди. Пісня «Суботів» (на вірші Тараса Шевченко) стала дебютним вибухом групи, дала розуміння поглядів і принципів «Кому вниз». Група почала співробітництво з партією «Свобода», підтримала «Правий сектор» та «Тризуб». Надихаючись українськими  класиками, вони виводять на сцену своїх абсолютно актуальних, соціальних, ліричних героїв. Це воїни, «чорні казаки», їм притаманний кодекс честі і гідності, принциповість та непохитність позиції.

Незважаючи на свої радикально-праві погляди, «комувнизівці» приймали участь у десятках музичних фестивалях. До сьогодні мають велику аудиторію відданих фанатів. Вони грають складну музику на стику темної ліричної готики та індустріальної енергетики, до того ж співають на соціально-болючі теми. Вміють говорити зі сцени про актуальне поетично та яскраво. У групи є свій знак, так званий «Павук» —  язичницький символ у слов’ян. Вони вважають, що світом правлять символи, і ці символи та знаки визначають напрямок життя. Їх музика завжди буде актуальною, виховає ще не одного воїна і залишиться яскравою сторінкою української андерграудної рок-сцени.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору