Театр виникає в точці зустрічі драматурга і тексту публіки й авторів. Взаємовпливів просто неможливо оминути. До життєпису До профілю

У різних виставах Дмитро Богомазов прагне дослідити та розкрити приховані закони буття. І метод таких досліджень дозволяє критикам визначати його індивідуальний сценічний стиль як «екзистенційну буфонаду» чи «інтелігентну гру з чимось грізним, непомітним, власне, з долею, фатумом, смертю...».

Майже всі вистави режисера отримують прихильні рецензії та схвальні відгуки, серед таких «Небагато вина... або 70 обертів» за новелами Луїджі Піранделло, «Ошукана» за Томасом Манном, «12 ніч» за Вільямом Шекспіром. Згодом він робить спробу дещо парадоксально перечитати і сучасну українську драматургію. Зокрема, п’єси Олександра Марданя «Останній герой» та «Черга». Богомазов кілька разів отримував «Київську Пектораль», а 2013-го йому присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв України.

Вистава Богомазова 2013 року — Morituri te salutant за новелами Василя Стефаника — стала не лише репертуарною подією Національного театру імені Івана Франка. Ця постановка вийшла за рамки окремого театру і стала явищем загальноукраїнського рівня. Того ж року режисер отримав Національну премію імені Тараса Шевченка за свої кращі театральні роботи. І таке враження, що найвища державна нагорода лише підштовхнула Дмитра Богомазова до ще активніших сценічних маневрів.



З книги

Дмитро Богомазов сприймається багатьма дослідниками як один з кращих режисерів сучасного експериментального напрямку. Втім, експерименти Богомазова в царині театру більш «помірковані», умисне стримані. Його приваблює не тільки зовнішня яскрава форма, але й глибинна внутрішня сутність, навіяна Автором, з яким він постійно веде діалог у різних своїх постановках.

Режисер Дмитро Богомазов, здобувши заслужене творче визнання, все ж таки працює не на території «успішності». Його театр — дослідницька ділянка, «агропромисловий» комплекс, хімічна чи фізична лабораторії, або ж орбітальна станція. Тобто, навіть якщо сприйняти ці образи іронічно, його театр — це театр взаємодії. Глибинної, філософської, фізичної, навіть алхімічної. Але взаємодії з текстами, авторами, епохами, енергетиками, акторами, конкретними ситуаціями. Вже на площині саме таких «польових досліджень» у царині українського театру для нього і можливий, і важливий, власне, успіх.

Він взагалі ніколи не сидить, склавши руки. Створює свій авторський театр — «Вільна Сцена». Здійснює постановки у Польщі, Франції, Росії. Його запрошують на співпрацю в різні країни. Але, на думку Богомазова, треба завжди повертатись додому, бо ж він не бачить себе ніде, крім України. Його мета та внутрішнє прагнення — бути модератором: між світом сценічним і світом реальним, між світом містичним та життям повсякденним.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору