Якщо щось і може змінити світ — то тільки мистецтво й може. Ця віра власне і є тим що робить нас щасливими. (Таня Гаврилюк) До життєпису До профілю

Dakh Daughters вириваються за межі будь­-яких шаблонних уявлень. Гурт став відомим моментально, після першого ж виступу в 2012 році.

Dakh Daughters — «Дочки Даху», тобто театральної студії «Дах» під керівництвом чи не найкращого в Києві продюсера культури Влада Троїцького, якого вони називають «татусь» — цілком у дусі французьких кабаре. Вони — це семеро дівчат: Ніна Гаренецька, Таня Гаврилюк, Соломія Мельник, Ганна Нікітіна, Наталя Галаневич, Наталія Зозуль і Руслана Хазіпова. Про колектив заговорили, коли два роки тому їхнє перше професійне відео «Рози/Донбас» зібрало в інтернеті більше 100 тисяч переглядів (нині у цього кліпу вже 660 тисяч глядачів).

Гурт використовує у своїх виступах твори Йосипа Бродського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Чарльза Буковскі, Михайля Семенка, Юрія Андруховича, Сергія Жадана; тексти звучать діалектами української, англійською, французькою, російською, німецькою мовами. Учасниці Dakh Daughters грають на понад 20 різних музичних інструментів: контрабасах, віолончелях, фортепіано, маракасах, гітарі, скрипці, барабанах, ксилофоні, акордеоні, губній гармоніці та бубнах, при чому музиканти не прив'язані до своїх інструментів і легко ними міняються.



З книги

Dakh Daughters («Дах Дотерс») — український жіночий театрально-музичний гурт, що виступає в жанрах «фрік-кабаре» і театральної постановки.

Талановиті киянки поєднали іронію, абсурд, театральність, рок, французький шансон у воістину вибухову суміш.

Про них заговорили, коли два роки тому їхнє перше професійне відео «Рози/Донбас» зібрало в інтернеті більше 100 тисяч переглядів (нині у цього кліпу вже 660 тисяч глядачів, і кількість зростає). З’явився ж цей запальний септет майже випадково: в студії «Дах» готували до постановки новий музичний спектакль, і власне виконавський склад цієї постановки виявився цілком життєздатним як окрема артистична одиниця.

Тут усі обдаровані у всьому. Дівчатам підвладна будь-яка вокальна манера, і так само, здається, нема музичного інструменту, з яким вони не могли б упоратися із максимальною ефективністю — від піаніно й барабана до акордеону й віолончелі. Слово «фрік» у самовизначенні «фрік-кабаре» — від англійського freak, що в перекладі означає «потвора», «дивак». Такий маркер необхідний, аби відокремитись від стереотипного уявлення про кабаре як такий собі кафешантан, де музично-танцювальні номери входять у меню між келихом вина й основною стравою.

Власне, дівчата є такими собі скоморохами, чи, точніше, за словом класика українського театру Леся Курбаса — інтелектуальними Арлекінами. Вони — найпрекрасніші фріки країни.

 
Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору