Класична помилка — чим більша й дорожча камера тим кращими будуть фотографії. До життєпису До профілю

Марущенко насамперед відомий як майстер документальної фотографії. Участь у престижних світових бієнале сучасного мистецтва — прекрасний рядок у його особистій біографії. По суті, саме він закарбував для історії київську богему 70­-х — 90­-х років — акторів, музикантів, архітекторів, художників, філософів. На цих знімках знамениті люди, здається, виглядають такими, якими є насправді, без позування, фальшивої машкари. В 1990-­ті співпрацював із кількома київськими виданнями, зокрема, газетами «День» та «Факти». За цей час зробив понад 1,5 мільйона знімків.

Марущенко учасник бієнале у Венеції (2001) і Сан­-Паулу (2004). Його персональні виставки проходили в Швейцарії, Німеччині, Франції, США, Канаді, Словаччині, Молдові, Росії. 2004-­го заснував фото школу, з 2010­-го видає журнал про фотографію «5.6».

Останні десять років він практично не знімає. Жартуючи каже, що молоді фотографи, зокрема, його учні, які пройшли курс майстерності у створеній ним 2004 року авторській школі, роблять це краще, ніж він. За цей час 1400 чоловік пройшли навчання у Віктора Марущенка. Правда, мислить видатний майстер, як і раніше, набагато гостріше та оригінальніше за молодих.



З книги

Марущенко,  насамперед, відомий як майстер документальної фотографії. Основний корпус своїх найкращих знімків він зробив в роки, коли в суспільстві панувала парадна фотографія. Як фотокореспондент українського корпункту всесоюзної газети «Советская культура», Марущенко, безперечно, мав робити й такі фото. Втім, з кожного відрядження він привозив кілька плівок «звичайного життя»: шоферів, що випивають у придорожньому кафе, старих жінок, що торгують городиною на базарі і ще десятки подібних кадрів. Ці знімки згодом часто демонструвалися на Заході, їх купували музеї та приватні колекціонери. Адже є в цих фото якийсь невловимий секрет відсутності дистанції між моделлю та автором, героєм та репортером. Камера тут — такий собі невимушений свідок, інтимний співбесідник, друг на святі або співчутливий товариш  в горі.

Лихо, суспільні катастрофи та біль Віктор Марущенко вміє чарівним образом олюднити. Власне, знімки, що принесли йому світове визнання, зроблені в Чорнобилі.

Участь у престижних світових бієнале сучасного мистецтва — прекрасний рядок у особистій біографії, але, безперечно, в історію української фотографії Віктор Марущенко увійде своїми портретами — як безвісних, так і дуже відомих співгромадян. По суті, саме він закарбував для історії київську богему 70-х — 90-х років — акторів, музикантів, архітекторів, художників, філософів.

Останні десять років він практично не знімає. Правда, мислить Марущенко, як і раніше, набагато гостріше та оригінальніше за молодих.

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору