Мені не виходить писати хіти для мене важливий текст щоб запам’ятовувалась мелодія і щоб це все були не пусті слова. До життєпису До профілю

Марія Бурмака — не продукт розкрутки, а наш реалізований запит на ту культуру, у якій не треба прикидатися, у якій важливо не здаватися кимось, а просто бути собою. Наприкінці 1980­-х співачка належала до покоління, яке відкинуло будь­-яку творчість на ідеологічне замовлення. Ще студенткою вона почала писати пісні. 1989 року отримала Гран­-прі фестивалю «Оберіг» у Луцьку та другу премію в номінації «Авторська пісня» на «Червоній руті».

Пісні Бурмаки набули популярності й за кордоном. Хіти «Хто я така є» і «Сонцем, небом, дощем» звучали на польських fm­радіостанціях. Протягом 2005 року вона записала кілька англомовних версій своїх пісень і зняла нові кліпи, дала благодійні концерти в Північній Америці. Була запрошена з лекцією до професорського клубу Колумбійського університету (Нью­-Йорк). Також співачка виступила на найбільшому українському фестивалі в США «Верховина» та фестивалі «Лемківська ватра» в Польщі.

2009 року Марія Бурмака була удостоєна звання народної артистки України. Уже понад 20 років активно працює на телебаченні, зокрема 2011-го була ведучою проекту «Музика для дорослих з Марією Бурмакою» на каналі ТВі, нині на телеканалі еspreso.tv.



З книги

У кінці 1980-х юна Марія належала до того покоління, яке відкинуло будь-яку творчість на ідеологічне замовлення. Але саме те покоління створило нову українську ідеологію, що виявилася тривкішою, ніж та, що її вигадували наші політики. Тобто, йдеться про правду «від себе», і про відповідальність за країну — також «від себе». Коли слухаєш її пісні, найменше думаєш, чи це музика, чи ні. Оця жива справжність її голосу — те, що не можна підмінити. Чи не тому всі спроби зробити її героїнею попсової світської хроніки не мали успіху.

Вочевидь, Марія Бурмака не продукт розкрутки, а наш реалізований запит на ту культуру, в якій не треба прикидатися, в якій важливо не здаватися кимось, а просто бути собою.

Здається, якби вона навіть не співала, то все одно залишила б слід в історії тим, що була кілька років ведучою унікального проекту «Музика для дорослих» на каналі ТВі. В Україні нічого подібного не було: кожна з тих програм — це діалог з музикою, яка в нашому, досі ще колоніальному телепросторі вважається «неформатною» й «нерейтинговою». Дві години щотижня Бурмака розказувала нам про країну, в якій хотілося жити.

Про цю країну вона співала в прифронтових містах Донбасу, у військових госпіталях, у Професорському клубі Колумбійського університету та на лондонській Даунінг-сріт перед резиденцію британського прем’єр-міністра: «…по воді, по воді, і по краю небес, де надія одна, що тримає тебе…».

Дізнавайтеся більше про героїв та замовляйте лімітоване видання книги «Ukraine.The Best».
Замовити книгу

До матеріалів Культпростору